нет соединения c БД Ура! Дизайн працює . Корисно . Звідки прийшли візитні картки
На головну
       
Укр
Рус
   

Звідки прийшли візитні картки


Першовідкривачі візиток

В історії немає чіткої згадки про те, хто перший написав на папері, пергаменті, корі, камені або металі свої ініціали, посаду, професію, місцезнаходження й почав роздавати людям. Французи стверджують, що перші візитні картки були придумані у Франції в XVІІ ст. одним із вельмож Людовика XІ. А китайці доводять, що до візиток додумалися саме їхні предки. Згідно ще з однією теорією, візитки узвичаїлися набагато раніше і в жодному разі не були атрибутом правлячого класу. Навпаки, ними користувалися переважно різночинці, що любили азартні ігри. Той, хто програв, писав на зворотній стороні карти свої ім’я й адресу, щоб наступного дня переможець міг з’явитися за виграшем.

Проте перше документальне підтвердження с зразок друкованої візитної картки — було знайдено у Німеччині й відноситься до 1786 року.

Візитки на території України

На території України та Росії візитні картки з’явилися у XVІІІ ст. за часів імператриці Катерини ІІ і стали річчю важливою, що представляла свого власника у всій величі й блиску. Чоловіки заводили собі «простирадла» розміром з поштову листівку, на яких значилися ім'я,  по батькові, прізвище власника, його титул, рідше — посада. Чоловічі візитки були строгими, варіювалися лише шрифти й сорти паперу. Жінкам дозволялися різні «надмірності» у вигляді вензелів, квіточок, пташок, причому розмір жіночих візиток часом був навіть менший за сучасний.

Поступово візитки перетворилися на справжні шедеври графічного мистецтва з гравірованим орнаментом, вигадливими гербами власників. Однак великого поширення візитні картки набули лише в XІ столітті. Тоді й склалася певна культура оформлення візиток і користування ними. Вони стали невід’ємною частиною етикету, а правила їхнього застосування були не менш складні, ніж правила користування столовими приборами. Крім того, візитні картки являли собою цілу область поліграфічного мистецтва зі своїми шедеврами, канонами й табу. Для художників-мініатюристів роботи у ті часи вистачало.

Візитки в Радянському Союзі

На жаль, після революції 1917 року візитки повністю викорінили, оголосивши буржуазним пережитком. У Радянському Союзі мати візитку могли або чиновники й суспільні діячі, або представники творчої інтелігенції, яким вибачали маленькі слабкості. Право на візитку мали співробітники обкомів, райкомів, дипломати, космонавти, «виїзні» діячі культури. Існував досить суворий порядок одержання візитних карток: потрібно було написати заяву в «органи» з переконливим обґрунтуванням, навіщо це потрібно. Картки чиновників були дуже скупо оформлені, нудні та одноманітні, до того ж текст зазвичай проходив цензуру. Актори, режисери, художники дозволяли собі набагато більше, створюючи часом справжні витвори мистецтва. Від радянських часів у сучасну практику прийшла манера писати прізвище перед іменем — дотепер так роблять лише в Україні й Росії. Ще одним важливим правилом «російської візитки» став однаковий розмір і повна відмова від будь-якої вишуканості й ошатності. У той час як за кордоном існували два види візитних карток — вертикальна й горизонтальна, — у СРСР переважав горизонтальний формат.

Нова віха в історії візиток

Наприкінці XX ст. візитні картки знову набувають великого поширення. З бурхливим розвитком економіки, політики й бізнесу невелика картка стає символом нових ділових відносин. Виникає попит, створюються фірми, що пропонують усілякі варіанти вирішення «візиточного» питання. Тепер важлива престижність самої візитки, а не лише ввічливе нагадування про власника картки. Слідом за багатьма європейськими країнами в Україні з’являються «подвійні» і навіть «потрійні» картки-розкладачки. Візитка стає більш «ошатною» і «говіркою», іноді навіть занадто «балакучою». Але серед цієї плутанини існує особливий клас художньо оформлених візитних карток, які стають витворами мистецтва і вражають своєю екстравагантністю.

У дизайнерів з’явилася нова сфера діяльності — дизайн візитної картки. З’явився попит, вимогливі замовники. Колишня церемонність, ненав'язливість, ввічливість до одержувача змінилися на саморекламу. Інформація стає більше агресивною й демократичною, на зміну ввічливому нагадуванню про власника картки приходить престижність самої візитки (дорогі дизайнери — дорогі візитки — дорогі технології). Візитка стала стилем нових ділових відносин, втративши старомодність візитного білета, але зберігши свою головну властивість — показність.

У XXІ столітті візитки вийшли за рамки офіціозу й стали активно використовуватися в різних сферах ділового життя. Діапазон їхнього застосування широкий: підтримка зв'язків між офіційними й неофіційними особами, діловими й суспільними колами, бізнесменами. У ряді випадків, наприклад у Японії, Кореї, візитка може служити посвідченням особи.

 
 
© Ура! 2006

Створення сайту:

Інтернет системи Інтернет системи